Доброго дня! Для повної відповіді на Ваше питання потрібно вивчення певних документів. Однак, якщо виходити лише з наданої Вами інформації, - будинок є спільною власністю подружжя незважаючи на те, що оформлений тільки на чоловіка. При розлученні і поділі майна, будинок ділитиметься порівну між подружжям незалежно від місця проживання дітей.

Доброго дня! Згідно ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв ....

Таким чином, закон прямо передбачає, що відмова від проходження  від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за даною статею.

Порядок проведення перевірки водіїв на стан сп'яніння визначений Наказом МВС "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15. Відповідно до вказаного наказу, водій якого підозрюють у перебуванні в стані сп'яніння має право на проходження обстеження в лікарських закладах.

Можуть, однак потрібно одержати відповідний дозвіл. Сам факт перебування на службі не дає такого права.

Доброго дня! В конкретній спадковій справи потрібно розбиратись більш детально ніж дозволяє формат он-лайн консультацій. Однак, виходячи з наданої Вами інформації можна зробити певні висновки та припущення. Після смерті Вашої матері Ви не звертались до нотаріуса з заявою про вступ у спадщину. (Відсутність заповіту тут ніякого значення не мала, оскільки відбувалось спадкування за законом). Ваша сестра, скоріш за все зверталась до суду за поновленням строків вступу у спадщину. Якщо вона вступила у спадщину і більше ніхто з рідні цього не зробив, в т.ч. і Ви, то вона вправі була розпоряджатись майном що досталось ій у спадок. Якщо вказана Вами хата не була приватною власністю, то приватизувати її мали право особи, які в ній прописані. Якщо Ви не були прописані, - відповідно й права на приватизацію не мали.

Доброго дня! Без вивчення статуту підприємства Вам ніхто не дасть відповіді на Ваше питання. Раджу звернутися до фахового юриста з пакетогм документів.

Доброго дня!

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового Кодексу України (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran3858#n3858) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Відповідно до п.172.2 ст.172 Податкового Кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Оскільки, відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом, у випадку володіння Вами земельною ділянкою менше трьох років ви зобов’язані будете сплатити податок.

Відповідно до абзацу 2 п.172.1 ст.172 Податкового Кодексу України умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Отже, відповідно до вищенаведених норм законодавства, у Вашому випадку, доцільніше отримати земельну ділянку у спадок.

Доброго дня! Ваше питання стосується одної з найактуальніших проблем кримінального процесу - визнання доказів недопустимими. Стаття 87 КПК України 2012 року містить визначення недопустимого доказу  та випадків при яких суд зобов’язаний визнати істотними порушення прав та основоположних свобод, як наслідок визнати такі докази не допустимими.  Питання допустимості доказів досить тісно пов’язане, як з правом на справедливий судовий розгляд, так і з презумпцією невинуватості. Загальне правило полягає в тому, що докази, отримані неналежним або незаконним чином, не можуть братися до уваги при розгляді справи в суді. При цьому, потрібно виходити з того, що оцінка конкретного доказу з підстав допустимості або недопустимості вирішується у кожній справі окремо.  Так ч. 2 ст. 87 КПК України встановлює обов’язок суду визнавати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема "здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов". Запис розмов є дією, яка потребує попереднього дозволу суду.

Доброго дня!

Вказане Вами питання регулюється Кодексом Законів про Працю України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/page) , ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/parao2#o2).

Відповідно до ст.139 КЗпП ( http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran817#n817) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст.142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ст.147 КЗпП За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Органами, які правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення відповідно ст. 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 1 ст.75 КЗпП (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran471#n471) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.41 ч.17 Книги 6 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1290 ( 1290-97-п ) Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-2003-%D0%BF)медичний молодший та обслуговуючий персонал (сестра медична молодша з догляду за хворими, санітарка, буфетник, робітник з обслуговування лазні, нянька, помічник вихователя, прибиральник виробничих приміщень) максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може складати не більше 25 календарних днів.  

Отже, щорічна основна відпустка помічника вихователя має бути тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, а максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може бути не більше 25 календарних днів. Конкретний розмір щорічної додаткової відпустки передбачається Колективним договором.

Доброго дня!

Відповідно до п. «а» ч.1 додатку 2 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-120) громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається: на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які   досягли 21-річного віку; на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які   досягли 25-річного віку;на газові пістолети, револьвери і патрони до них, зарядженіречовинами сльзоточивої та дратівної дії, - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку; на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу 1 Наказу МВС №622«Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98) здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Відповідно до п.12.3 глави 12 розділу 2 Наказу МВС №622 «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»   військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, а також особи рядового і начальницького складу органів поліції України дозволи на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, основних частин зброї, пневматичної зброї, холодної зброї одержують після подання рапорту, довідки з місця служби, платіжного документа (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги, копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України та заповненої картки-заяви.