Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran204#n204) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, відповідно до чинного законодавства вказана Вами причина є підставою для розірвання трудового договору у строк про який Ви просите.

Оскільки роботодавець порушує Ваші трудові права, а саме право на звільнення, то для вирішення Вашого питання стосовно,Ви можете звернутися до комісії по трудових спорах, адже відповідно до ч.1 ст.225 КЗпП працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також ви можете звернутися до Державної служби з питань праці, адже відповідно до пп.9 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/96-2015-%D0%BF) Державна служба з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Додатково зазначу, що відповідно до ч.1 ст.172 ККУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1133#n1133) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Отже, за захистом свого порушеного права Ви маєте право звернутись до Комісії по трудових спорах, Державної служби з питань праці, а також до судових та правоохоронних органів.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про звернення громадян» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Ч.6-8 ст.5 вказаного Закону містить вимоги, яким повинно відповідати письмове звернення.

Відповідно до ч.1 ст.7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.15 зазначеного Закону рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran992#n992) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності надає вмотивовану відмову щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний строк.

Щодо Вашої ситуації, то органи місцевого самоврядування, зокрема особа, яка повернула Вашу заяву, порушила Ваше право на звернення, оскільки відмовила Вам у прийнятті заяви.

Відповідно до ч.1 ст.24 зазначеного Закону особи, винні у порушенні ЗУ «Про звернення громадян», несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Зокрема, відповідно до ч.7 ст. 212³ КУпАП (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran2509#n2509) незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернень, інше порушення ЗУ «Про звернення громадян» тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»

Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Тобто, Ваше право на звернення було порушено шляхом відмови прийняти Вашу заяву. Чинне законодавство передбачає відповідальність винних осіб, за порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян».

Доброго дня!

Відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місця, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради передбачена ст.175¹ КУпАП (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1881#n1881), зокрема вчинення такого правопорушення тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого правопорушення, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо місць у яких заборонено куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет та кальянів, то відповідно до ч.2 ст.13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15/parao141#o141) та п.1 Рішення Київської міської ради від 18 вересня 2008 р. №246/246 «Про заходи щодо впорядкування тютюнокуріння в місті Києві» (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/8BF0617C81BC3B9AC22574DB0068AE73?OpenDocument) місцями в яких повністю заборонено куріння є: дитячі майданчики; місця дитячого відпочинку, включаючи ігротеки, комп'ютерні клуби, кінотеатри та прилегла до них територія; зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; ліфти, будинкові сходи та під'їзди багатоповерхових житлових будинків, гуртожитки, підземні переходи, таксофони; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту; зони відпочинку, включаючи парки, пляжі, сквери; літні майданчики, закриті та відкриті спортивні споруди; робочі місця на підприємствах, установах та організаціях різної форми власності.

А також, місяцями в яких частково заборонено вживання тютюнових виробів в місті Києві є: офісні приміщення підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності, що користуються найманою робочою силою; заклади торгівлі закритого та відкритого типів, включаючи торгові ряди, кіоски, ринки, ярмарки, оптові та дрібнооптові бази, магазини; об'єкти громадського харчування: ресторани, бари, паби, кафе; нічні клуби та дискотеки, заклади грально-розважальної сфери; органи державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідальність за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді передбачена ст.178 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.178 КУпАП забороняється розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях.

До інших місць, у яких заборонено розпивання пива (крім слабоалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, відповідно до ч.1 ст.15-2 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/481/95-%D0%B2%D1%80/page) відносяться заклади охорони здоровя (крім споживання столових вин на території санаторіїв у спеціально відведених місцях), навчальні та освітньо-виховні заклади, зупинки транспорту, підземні переходи, заклади культури, заклади спортивних споруд (крім пива у пластиковій тарі), ліфти і таксофони, дитячі майданчики, спортивні майданчики, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, приміщення інших державних установах.

Доброго дня!

Питання прийому на роботу на тимчасовій основі регулюється Кодексом Законів про працю України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran123#n123), зокрема п.2 ч.1 ст.23 КЗпПУ передбачає можливість укладення строкового трудового договору.

Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпПУ строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

А також п.2 ч.1 ст. 36 КЗпПУ передбачає, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку, на який було укладено трудовий договір.

Окрім цього, прийом на роботу на тимчасовій основі регулюється Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74).

Відповідно до п.3 вказаного Указу осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

Доброго Дня!

Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran768#n768) призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У разі якщо Ви проходили строкову військову службу та після проходження були прийняті на службу до Національної поліції, то відповідно до пп.5 п.1 ч.5 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» Ви підлягаєте зняттю з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України).

Отже, у даному випадку Ви будете зняті з обліку військовозобов’язаних та не будете підлягати призову на військову службу під час мобілізації у якості військовозобов’язаного.

У разі якщо Ви не проходили строкову військову службу, то відповідно до п.1 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/page2 ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку,   встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють в органах   державної   влади,   інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях,     яким   встановлено   мобілізаційні   завдання (замовлення), у разі, якщо це   необхідно   для   забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань   (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Ми не надаємо безкоштовних консультацій з кадрових питань. Для цього на підприємстві працює юрист.

Доброго дня!

Відповідно до ч.2 ст.10 ЗУ «Про громадські об’єднання» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17/paran84#n84) найменування громадського об'єднання складається з двох частин - загальної та власної назв. У загальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об'єднання ("громадська організація", "громадська спілка").

Щодо власної назви громадського об’єднання, зокрема громадської організації, то відповідно до ч.4 ст.10 ЗУ «Про громадські об’єднання» власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.43 ЦКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran260#n260) фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦКУ у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Додатково зазначу, що порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Доброго дня! Звісно - НІ!

Доброго дня!

Питання пенсійного забезпечення військовослужбовців регулюються ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page).

Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1² вказаного Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Тобто, необхідний строк вислуги для призначення цього виду пенсії залежить від того, коли саме Ви звільнились з військової служби.

Однак, з аналізу даної статті вбачається, що для призначення пенсії за вислугу років до 30 вересня 2019 року необхідна вислуга становить 24 календарних роки.