Доброго дня! Згідно стаття 46 Кодексу законів про працю України "Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством." Однак, проходження медкомісії у військоматі не є обов'язковим медичним оглядом в розумінні КЗпП. Рекомендую подати скаргу з цього приводу до територіальної інспекції праці.

Якщо дитина або вписана у паспорт одного з батьків, то ним можна користуватись для перетину кордону до моменту закінчення терміну дії документу, але не пізніше 1 квітня 2018 р. Після вказаної дати проходження кордону буде заборонено.

Доброго дня! Про які довіренності йде мова? Більш зрозуміло формулюйте своє питання.

От що Ви написали? Питання, твердження, зауваження? ЩО?

Доброго дня! Так, ця інформація є дійсною та підтвердженою Державною Прикордонною службою на офіційному сайті https://dpsu.gov.ua/ Відповідно до ст. 2 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» неповнолітні громадяни України виїжджають з України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта, службового паспорта, проїзного документа дитини, який видається дітям у віці до 18 років, або якщо вони вписані в закордонний паспорт одного з батьків, та у його супроводі. Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010р. № 724)  Виїзд з України громадян,  які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за  нотаріально  посвідченою  згодою  другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування  та  відповідного часового проміжку перебування  у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства,  що  підтверджується  записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за  кордон,  з яким   перетинає   державний  кордон  громадянин,  який  не  досяг 16-річного віку,  або  проїзному  документі  дитини  є  запис  про вибуття  на  постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у  дипломатичному  представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: - свідоцтва про смерть другого з батьків; - рішення суду про позбавлення  батьківських прав другого з батьків; - рішення суду про визнання другого  з  батьків  безвісно відсутнім; - рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; - рішення суду про надання  дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; - довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Особи, уповноважені на виконання функцій держави визначені Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції». До них відносяться: Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; - державні службовці; - посадові особи органів місцевого самоврядування; - військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань; - судді Конституційного Суду України, професійні судді, народні засідателі і присяжні; - особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; - посадові особи і працівники органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби; - посадові та службові особи інших органів державної влади.

Доброго дня! Особи, які вчинили насильство в сім'ї, згідно вимог закону, несуть адміністративну, кримінальну чи цивільно-правову відповідальність. Хоча з Вашого питання не зрозуміло до якої відповідальності особа притягується, можна припустити, що це адміністративна відповідальність. Відповідно до статті 173 ² Кодексу України про адміністративні правопорушення (Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми) вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї, – тягнуть за собою накладення штрафу від трьох ( 51 грн. ) до п’яти ( 85 грн. ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’яти діб. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти ( 85 грн. ) до десяти ( 170 грн. ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб. Особа, яка є потерпілою у справі, її законний представник та представник, відповідно ст.269 і 270 КУпАП мають право знайомитися з матеріалами справи, приймати участь в судовому розгляді справи, заявляти клопотання (в т.ч. про допит свідків), при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Користуйтесь своїми правами!

Доброго дня! Ваше питання не відповідає критеріям питань на які надаються безкоштовні он-лайн консультації. Читайте ЗУ "Про публічні закупівлі" http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/922-19/page2 (ст.10)

Ні. Це фукції не входять до коемпетенції орагнів внутрішніх справ.

Доброго дня! Незважаючи на те, що існує стала практика приватизації землі і без Генплану населеного пункта, формально відмова через відсутність Генплану є обгрунтованою. Зміст понять «генеральний план населеного пункту» та «план зонування територій (зонінг)» наведені в ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної документації». Закон України від 17.02.11 р. № 3038-VI «Про регулювання міс­тобудівної діяльності». Цей документ передбачив, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для міс­тобудівних потреб забороняється (ч. 3 ст. 24 Закону № 3038). Це положення введено в силу з 1.01.2015 року.